Діти у лісі Наталка, Миколка і Василько пішли до лісу. Раптом Наталка почула якийсь звук. Вона покликала своїх друзів та вони разом пішли в ту сторону.
Коли діти підійшли ближче, то побачили струмок. Але він дзюрчав все тихіше й тихіше. На початку струмка була гора каміння. У дітей із собою були відерце, дві лопати і граблі.
Наталка, Василько й Миколка прибрали каміння і дали шлях водяному потоку. В ньому заіскрилась чиста вода і почала вибігати срібним струмочком.
Ось так діти врятували джерело.
Діти у бабусі
Старенька бабуся була на городі. Вона збирала огірки з грядок.
Раптом до неї підійшли хлопчик і дівчинка. То були Наталка і Миколка. Вони побачили, що бабусі важко на городі. Діти поклали свої речі та почали самі збирати огірки й відносити їх до хати. Потім Наталка і Миколка нагодували півників, курчат та курок.
Надвечір бабуся винесла дітям яблука, які щойно зірвала. Наталка та Миколка радісні пішли додому. Ось так діти провели свій час.
Я і Сонечко
Літо вже надходить ,сонце припікає.
Дивилася-дивилася сонечка не має.
Пішла в садок по квіти- щось мене кусає.
Потім зирк, а там сонечко грає.
-Годі кусатись.
-Тоді давай гратись.
Добавлено (17.04.2009, 18:04)
---------------------------------------------
Пролісок.
Настала весна. Сніг почав танути. Я пішла до лісу подивитись на проліски. Блакитні квіти росли дуже швидко. Так хотілося зірвати та подарувати матусі. Але я знала - першоцвіти не можна рвати, бо вони одразу ж в`януть.
Я дивилася-дивилася та раптом чую, пролісок ожив і сказав мені: «Ти гарна дівчинка, знаєш, як поводитись з першоцвітами. Якщо хочеш мати у саду проліски, викопай мене і швидко йди додому. Посади мене у саду, а зранку буде у тебе багато пролісків. Я подякувала та пішла додому.
А зранку , диво , весь сад в пролісках. Мені хотілося милуватися ними цілу вічність. Але проліски цвітуть раз на рік.
Чарівна сніжинка
Був сонячний зимовий день. На вулиці було багато снігу. Ми с друзями пішли на прогулянку. Ми грали в сніжки, ліпили снігову бабу, каталися на санках.
Раптом пішов сніг. Сніг валив все сильніше й сильніше. Ми розійшлись по домах.
Коли я прийшла й підійшла до віконця в моїй кімнаті, то побачила незвичайну сніжинку. Вона була не така, як всі. Не така срібляста, не така кругла. Я відкрила вікно й зловила її . Вона ,як сама до мене в руки підлетіла. Коли я взяла її у долоні ,то сніжинка не розтанула. Вона почала щось говорити, але я не розчула.
Ось відчинилися двері і в кімнату ввійшла мама. Вона запитала: ” Чому ти до сих пір не в ліжку?” Я не чого не змогла відповісти , бо не можна ж казати мамі про сніжинку. Я почекала поки мама засне й стала слухати сніжинку.
Вона розповіла мені неймовірну історію: « Сніжна королева хотіла знищити мене, бо я незвичайна сніжинка .Я чарівна. “Скажи, чим я можу тобі допомогти? ”- спитала я.
“ Якщо ти дійсно хочеш мені допомогти ,то завтра опівночі , коли королева прийде по мене , кинь в неї запалений сірник. Більше вона мене не образить. ”- Промовила сніжинка.
Так я і зробила.
Коли я врятувала сніжинку - вона перетворилася на дуже гарну фею. Зранку я все розповіла мамі, але вона мені одразу не повірила. А коли я показала їй фею - вона мені повірила й похвалила.
Потім ми з феєю все життя допомагали людям.
Добавлено (17.04.2009, 18:07)
---------------------------------------------
Журавлина сім`я
Якось мене мама попросила допомогти в саду. Коли я йшла по саду, то почула тріск. Я пішла в ту сторону, поглянула і на дереві біля болота побачила над моєю головою журавлине гніздо. В ньому була журавлиха і 7 маленьких пташенят. Я радісно покликала маму. Коли вона прийшла ,то я їй показала журавлину сім`ю.
Пройшло кілька днів. Журавлики вже підросли. Прийшов час вчити їх літати. Коли вони вперше летіли, то декілька пташенят зламали крильця, а всі інші просто впали у купу листів.
Моя мама була ветеринаром , вона розглянула журавликів і сказала що нічого страшного нема. Крильця вилікували, але вони не дуже літали . Вже наближалась зима. Всі журавлі улетіли , тільки 3 залишилися. Ми доглядали за ними всю зиму.
Навесні, коли повернулись інші журавлі ,приєднались до них і наші. Але все одно вони повертались до нас ,у своє гніздо ,а коли вони улітали - в мене на очах тремтіли сльози.
Мамині руки
Які гарні мамині руки. Вони ніжно голівку нашу ласкали , їжу смачну нам готували та нас лікували. Вони у колисці нас колись качали, від горя завжди захищали.
Ці руки вчили нас писати, в інтелектуальні ігри грати. Мамині руки вчили нас вишивати, ліпити, вирізати, готувати та прибирати. Ці руки вчили нас картини малювати.
Тож шануємо ці золоті руки - мамині руки.
Добавлено (17.04.2009, 18:08)
---------------------------------------------
Україно, іди у майбутне !
Україно, іди у майбутнє! Ми всі за тобою ідемо . Нам ти - мати , сестра і бабуся. Ми любимо тебе і живемо . Ми любим твої квітучі поля, бурхливі ріки, високі гори та густі ліси. Україно не стій , не зупиняйся! Кожної секунди народжується твоє рідне дитя ! Кожної хвилини збільшується твій український народ ! Кожної години ти ростеш та процвітаєш! вперед ! Вперед Україно! Іди , біжи , лети! Мчися зі швидкістю вітраУкраїно рідна моя. Люба зупинись на хвилинку, Київ - столицю не забудь, історію його пам’ятай .Україно, збереш свій народ. В майбутнє іди і не стій.
Добавлено (17.04.2009, 18:08)
---------------------------------------------
еще у меня два стиха на русском
Добавлено (17.04.2009, 18:08)
---------------------------------------------
только стихи потом
